Забута мелодія дитинства

Школа… Скільки радісного, веселого, повчального і, можливо, трохи сумного втілено в це коротке, але дороге для кожного з нас слово. Школа - це успіхи та невдачі, злети й падіння, перші уроки життя та перше кохання, перше розчарування і перший вірний шкільний товариш…

Третього лютого в стінах школи №7 пройшов традиційний вечір зустрічі з випускниками. На свято прийшли випускники різних поколінь та вчителі, які зараз на заслугованому відпочинку. В організації та проведенні свята участь взяли понад 30 учнів та весь педагогічний колектив школи.

О 15.00 і школу не впізнати, бо саме в цей час випускники почали з’їжджатися до свого другого рідного дому. Шквал позитивних емоцій, сльози радості, теплі товариські обійми, розповіді про своє минуле і сьогодення – все це наповняло стіни школи. Випускники, наче малі діти, раділи приходу своїх однокласників та зустрічі з першими вчителями та класними керівниками.

Звичайно, шкільна громада прагнула показати усе, чим пишається школа: оновленими кабінетами, естетичним виглядом та самою атмосферою. Святковий настрій присутнім подарували ведучі-вчителі Тищенко Альона Костянтинівна та Макров Леонід В’ячеславович.

Після символічної переклички з привітаннями та побажаннями виступив директор школи Олексій Олегович Головатий. Він привітав усіх присутніх зі святом та розповів, чим живе школа в даний час, чого досягнули учні. Концерт, який тривав близько двох годин, подарував гостям чимало приємних хвилин. Зокрема, пісні, вірші і танці. Особливо запам’яталася цікава сценка, в якій головну роль виконав учень восьмого класу Сотніков Ілля.

Але головним на святі були розповіді – спогади випускників про цікаві й кумедні випадки із шкільного життя. Підсилювала емоції і враження під час виступів-спогадів фотопрезентація. Цікаво було спостерігати за обличчями гостей – випускників під час перегляду старих світлин.

По завершенню урочистої частини вечора випускники разом зі своїми вчителями розійшлися по класах для дружньої та задушевної бесіди.

Шановні випускники, не забувайте школу, її вчителів, а ми, в свою чергу, ще не раз з нетерпінням чекатимемо зустрічі з вами.