13 березня – 130 років від дня народження Антона Семеновича Макаренка (1888-1939) – видатного українського педагога і письменника. Його досвід справедливо вважається новаторським. ЮНЕСКО назвала Макаренко «одним з чотирьох педагогів, що визначили спосіб педагогічного мислення в XX столітті».
Розвиваючи вчення про цілі виховання, Макаренко вказував, що педагог повинен мати перед собою програму людської особи, яка охоплює весь зміст особистості (зовнішня поведінка, внутрішні переконання, громадянське і політичне виховання та знання). Виходячи з умов часу і будучи його продуктом, Макаренко мету виховання вбачав у підготовці культурної людини, активного громадянина, який повинен отримати освіту, бажано середню кваліфікацію, бути політично розвинутим, дисциплінованим із розвинутим почуттям обов’язку і поняттям честі, господарем і організатором.
Літературно-педагогічна спадщина Макаренка налічує понад 150 творів (романи, повісті, сценарії, науково-педагогічні статті). Найбільш відомими є «Педагогічна поема», «Книга для батьків», «Методика організації виховного процесу» та інші.
Народився Антон Макаренко в селищі Білопілля Харківської губернії в сім’ї робітника-маляра. У січні 1901 року сім’я Макаренка переїздить у Крюків. Макаренко став учнем Кременчуцького чотирикласного міського училища. У серпні 1904 року Макаренко став слухачем однорічних педагогічних курсів при Кременчуцькому міському училищі, що давали право викладати в початковій школі. Вже у 17 років Макаренко приступив до роботи в Крюківському двокласному залізничному училищі.
Після навчання у вчительському інституті в Полтаві, у 30 років, Антон Семенович повертається в Крюківське залізничне училище і очолює педагогічний колектив.
У серпні 1919 р. Антон Семенович переїздить до Полтави, де стає завідуючим 7-річної трудової школи № 10. У 1920 р. за дорученням Полтавського губенаробра створив трудову колонію для неповнолітніх правопорушників в селі Ковалівка, поблизу Полтави.
У 1935 році Макаренко призначений на посаду помічника начальника відділу трудових колоній та трудкомун. У його віданні знаходились 42 дитячих установи, в тому числі 10 трудколоній та 2 трудкомуни. В жовтні 1936 р. Антон Семенович залишає роботу у відділі та працює консультантом на громадських засадах в колонії в Броварах (поблизу Києва).
Але яким чином Макаренко вдавалося справлятися з «малолітніми злочинцями»? Ті самі «три кити» системи Макаренко - виховання працею, гра і виховання колективом.